Акафіст до іверської богородиці

Кондак 1

Непереможній Воєводі, Владичиці нашій Богородиці, похвальні пісні приносимо, раби Твої, бо з пришестям чесного Твого образа ми отримали щит міцний, стіну незбориму і стража неусипного. Ти ж, що маєш силу непереможну, покрий і захисти нас, Владичице, від усіх ворогів видимих і невидимих і визволи від усякої шкоди душевної і тілесної, щоб ми взивали до Тебе:

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Ікос 1

Коли Богородиці випав жереб на апостольське служіння в землі Тверській, Ангел предстатель був посланий сказати Їй: Не відлучайся з Єрусалима, бо Тобі належить, за Божим велінням, потрудитися в іншій землі. Тому:

Радуйся, бо Тобою Євангеліє благовіститься; радуйся, бо Тобою ідольська омана знищиться.

Радуйся, бо Тобою влада князя темряви зруйнується; радуйся, бо Тобою Царство Христове утвердиться.

Радуйся, закликання до світла Євангелія тих, що впали у темряву ідолослужіння; радуйся, приведення дітей Божих від рабства диявола до свободи слави дітей Божих.

Радуйся, готова служителько Сина Свого і Бога; радуйся, що зціляєш послухом непослух Єви.

Радуйся, висото чеснот; радуйся, глибино смиренномудрості.

Радуйся, бо Тобою невірні пізнають Творця; радуйся, бо Тобою вірні усиновляються Отцю.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 2

Побачивши дивне і нове провидіння Боже про Себе, Свята Діва як раба Господня, що завжди готова творити волю Його, взивала: алилуя.

Ікос 2

Незбагненні для розуму ангельські слова, Ти ж, Пречиста, пізнала волю Господа, що направив Твою подорож до гори Афонської, де повинно проповідуватись Тобою Євангеліє, і таким явився жереб Твій. Ми ж радісно взиваємо:

Радуйся, що Своїм приходом Афон освятила; радуйся, що перемогла там ідолів.

Радуйся, що насадила там віру істинну; радуйся, що невір’я відігнала.

Радуйся, що вибрала Собі для же́ребу гору цю; радуйся, що благодать цьому місцю обіцяла.

Радуйся, подателько земних благ вірним, що живуть на горі цій; радуйся, запоруко їхнього спасіння вічного.

Радуйся, тепла заступнице тих, що живуть у Твоєму же́ребі; радуйся, загрозо всіх їхніх ворогів.

Радуйся, що обіцяла місцю цьому милість Сина Свого до кінця віку; радуйся, бо прорекла, що благодать Його буде невідступною.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 3

Заступництвом Богоматері Сила Всевишнього осінила Святу Гору, її долини та провалля, ніби показала ниву просто́ру всім у чернечому житті бажаючим жати спасіння, щоб співати: алилуя.

Ікос 3

Маючи провидіння про жереб Свій — людей Іверської землі на Афоні, в місці, до якого Сама прибула, щоб перетворити монастир їхнього роду на тихе пристановище для тих, що шукають спасіння, схотіла подарувати їм ікону Свою як щит і огорожу, щоб усі взивали:

Радуйся, що послала проповідницю Євангелія в землю Іверську; радуйся, що навернула цю країну від омани ідольської до світла Христового.

Радуйся, паростку нев’янучої лози, що подарувала Ніні вітку дивну; радуйся, що виростила з неї грона чудес і благої віри.

Радуйся, що посадила сад духовний на Афоні; радуйся, що випустила з нього струмінь духовної просвіти країні Іверській.

Радуйся, Євфимія золотословесні уста; радуйся, Торникія Непереможна сило.

Радуйся, всіх благочестивих укріплення; радуйся, ченців огороже.

Радуйся, тихе пристановище тим, що шукають спасіння; радуйся, Ти вічний спокій їм готуєш.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 4

Благочестива вдова з Нікеї, маючи бурю сумнівних думок, вжахнулася, побачивши, як потекла кров зі святої і шанованої ікони Богоматері, пробитої списом воїна-іконоборця. І, рятуючи від осквернення святу ікону, охоплена страхом вдовиця зі слізною молитвою опустила її в море. Побачивши, що вона стоячи попливла на захід, взивала з радістю: алилуя.

Ікос 4

Побачили ченці Святої Гори, що з’явилося у морі сяюче, як сонце, полум’я, немов вогненний стовп, верх якого досягав небес, і прийшли вночі до краю моря, і, побачивши святу ікону Богоматері, що неслася вищою силою морем, взивали до Благодатної:

Радуйся, купино, Законоположником передбачена; радуйся, стовпе вогненний, бо навчаєш тих, що знаходяться у темряві.

Радуйся, ліствице, що досягає небес, бо нею зійшов Бог; радуйся, мосте, що переводиш від землі на небо.
Радуйся, зоре таємничого дня; радуйся, зірко, що являєш Сонце.

Радуйся, що народила Світло невимовне; радуйся, що не одного навчила.

Радуйся, одягнена в сонце, що сяєш благодаттю і славою усій вселенній; радуйся, блискавко, що ду́ші просвіщаєш і думки вірних осяюєш.

Радуйся, світлосте, що світиш у темряві; радуйся, що осяюєш многосвітле просвіщення.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 5

Бажаючи дати монастирю Іверському Богом послану ікону Свою, сказала Ти, Богомати, преподобному Гавриїлу: «Іди з ченцями до берега моря, ввійди у воду і прийми ікону Мою». Він же, вірою і любов’ю окрилений, по воді, як по суші, пішов, прийняв її у свої обійми і, діставши недосяжний іншим скарб для спадщини ченців роду свого іверського, співав радіючи: алилуя.

Ікос 5

Побачили іверські ченці, як невидима сила багато разів виносила з храму на стіну міста на верх монастирських воріт ікону Богоматері, жахалися і стояли, взиваючи до неї так:

Радуйся, що святу ікону нам дати зволила; радуйся, що через неї покровом нам бути обіцяла.

Радуйся, що любов Свою до Іверського монастиря показала; радуйся, що благе провидіння про нього явила.

Радуйся, допомого наша у чужій країні; радуйся, утіхо наша у подорожуванні.

Радуйся, благовоління Боже до нас; радуйся, сміливосте наша до Бога.

Радуйся, сліз наших позбавлення; радуйся, нас сиріт захиснице.

Радуйся, огороже наша; радуйся, єдина радосте наша.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 6

Учинивши Гавриїла проповідником Своєї волі, Ти сказала йому, Владичице: Не прийшла Я, щоб ви охороняли Мене, але Я буду охоронителькою вашою не тільки в теперішньому, а й у майбутньому віці. Ось даю знамення вам: доки бачите в монастирі ікону Мою, не вичерпнеться у вас благодать і милість Сина Мого, щоб усі взивали до Нього: алилуя.

Ікос 6

Велика радість засяяла тим, що почули Твої, Богомати, обітниці, і Тобі, Небесній Воротар ниці, на воротах монастиря ченці з радістю храм збудували і взивали так:

Радуйся, охоронителько наша у цьому віці; радуйся, заступнице наша у майбутньому.

Радуйся, що навчаєш нас страху Божому; радуйся, що наставляєш нас на шлях чеснот.

Радуйся, сміливість наша і надіє; радуйся, уповання наше і покрове.

Радуйся, що благість серця Сина Свого до нас прихилила; радуйся, що нескінченне перебування благодаті Його з нами провістила.

Радуйся, що святу ікону запорукою милості дала; радуйся, що дар чудодійства їй дарувала.

Радуйся, що на́пади всякого зла від монастиря відбиваєш; радуйся, що всьому доброму вхід відчиняєш.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 7

Колись хотів злочестивий Амір монастир Іверський зруйнувати і зібраних там ченців розігнати, але скоро відчув на монастирі міцне заступництво Богоматері, бо побачив, що кораблі його потонули у глибині морській і воїни загинули. Тому прийшов зі смиренням і срібло і золото монастирю дав, просячи молитов. Ченці ж, бачачи це, взивали до Бога: алилуя.

Ікос 7

Нові і незчисленні чудеса показала Богомати, поповнюючи у монастирі вичерпні запаси вина, борошна та олії, біснуватих зціляючи, кривим — ходіння, а сліпим — прозріння даруючи і всяку недугу виліковуючи, щоб, побачивши ці чуда, співали Тобі:

Радуйся, непереможна Воєводо, що ворогів перемагаєш; радуйся, швидка на допомогу тим, що призивають Тебе.

Радуйся, що не зневажаєш моління нашого; радуйся, що від обіцянки Своєї не відступила.

Радуйся, бо скорботу монастиря у радість перетворюєш; радуйся, що зубожіння монастиря поповнюєш.

Радуйся, сліпих прозріння; радуйся, кульгавих ходіння.

Радуйся, всіх немічних цілителько; радуйся, всіх скорботних утіхо.

Радуйся, що не перестаєш піклуватися і спасати нас; радуйся, що від цих великих бід визволяєш нас.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 8

Почувши про дивне заступництво над Іверським монастирем від ікони Богоматері, патріарх Никон захотів придбати причастя благодаті її і для країни своєї; заради цього створив монастир на честь славного образа і з ревністю випросив зображення чудотворної ікони Богоматері, щоб під захистом покрову її взивати Богові: алилуя.

Ікос 8

На небесах перебуваєш Ти, Богомати, але й від тих, що на землі, не відступаєш, і як колись дарувалося благословення Гори Афонської преподобному Антонію на утвердження монастиря Печерського, так і Ти благозволила дарувати і новому монастирю в країні Російській благодать Свою, якою благословила Афон у подобі образа Твого чесного; тому взиваємо Тобі:

Радуйся, країни нашої покрове, ширший за хмари; радуйся, православної віри у ній охороно і утвердження.

Радуйся, Православної Церкви непохитний стовпе; радуйся, єресей і розколів викривання.

Радуйся, що світлими променями чудотворних ікон усю країну осяюєш; радуйся, що дари зцілень і милостей від них виливаєш.

Радуйся, людей наших утвердження; радуйся, ворогів устрашіння.

Радуйся, святителів радосте; радуйся, священиків похвало.

Радуйся, ченців наставнице; радуйся, всього роду нашого спасіння.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 9

Велику ревність маючи про написання чесного образа милостивої Воротарниці, зібрання іверських посників звершує співи молебні і дошку, на якій має зобразитися чесний образ, омиває водою від обливання дивної ікони, і освячує преподобного Ямвліха, який подвизався у пості, молитві і всенічному служінні зо всіма братами і написав фарбами, освяченими святою водою і святими мощами, чесне зображення Богоматері, завжди благаючи і взиваючи Богові: алилуя.

Ікос 9

Красномовні оратори перед Тобою, Богородице, як риби безголосі, бо не можуть зрозуміти, як достойно похвалити всі чудеса Твої, явлені роду нашому від святої Твоєї ікони. Вже по дорозі в Російську країну вона чудодіяла, повеліваючи благочестивому Мануїлу дати викуп невірним, що забороняли похід святої Ікони в країну Російську, а потім віддали йому вдвічі більше. Ми ж, дивуючись, вірно взиваємо до Тебе:

Радуйся, джерело чудес невичерпне; радуйся, всякої милості подателько.

Радуйся, завжди тепла за нас заступнице перед Богом; радуйся, скарбе провидіння Його про нас.

Радуйся, сущих у бідах пристановище; радуйся, скорботних утіхо.

Радуйся, хворих зцілення; радуйся, немічних зміцнення.

Радуйся, вдів заступнице; радуйся, сиріт милосердна Мати.

Радуйся, заблудлих на шлях істини навернення; радуйся, грішників до покаяння покликання.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 10

Бажаючи спасти багатьох людей від бід і скорбот, Ти, Богомати, виливаєш невичерпне джерело милості від Своєї ікони роду нашому; ось бо, блага Воротарнице, і в столичному місті Москві Ти являєшся всім, що поклоняються Тобі, швидку допомогу подаючи, і в новому Іверському монастирі струмені благодаті від ікони Твоєї виточуєш, і в інших містах, монастирях і селах, що шанують Тебе, корисне прохання виконуєш. Тому, прославляючи Бога, що дав нам таку благодать, взиваємо до Нього: алилуя.

Ікос 10

Богородице, Ти — стіна для чернечого чину і для всіх, що до Тебе вдаються, бо Творець неба і землі вселився в дівочій утробі Твоїй і навчив усіх ревнителів чистоти і непорочності виголошувати Тобі:

Радуйся, дівоцтва сосуде обраний; радуйся, найчистіший образе непорочності.

Радуйся, чертоже безсіменного уневіщення; радуйся, Невісто Неневісна.

Радуйся, бо Ти Сіяча чистоти народила; радуйся, що вірних з Господом з’єднала.

Радуйся, у бурі спокус швидка помічнице; радуйся, що ворога пíдступи відбиваєш.

Радуйся, що морок душошкідливих пристрастей відганяєш; радуйся, що по́мисли очищуєш.

Радуйся, що земні насолоди зневажати навчаєш; радуйся, що до небес розум і серце направляєш.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 11

Перемагається всяке оспівування, що намагається достойно прославити безліч щедрот Твоїх, Воротарнице наша Богородице, бо хоч ми й принесли б Тобі пісні, рівні кількості піску, — не звершили б нічого достойного того, що Ти подаєш нам, що взиваємо до Тебе: алилуя.

Ікос 11

Бачимо святу ікону Богоматері, як світлоносну свічку явлену для тих, що перебувають у пітьмі біди; бо, духовний вогонь благодаті приймаючи, вона променями чудес усіх осяює, навчаючи так взивати до Благословенної:

Радуйся, у всякій недолі скора допомого; радуйся, в печалі швидке вислухання.

Радуйся, що від вогню, меча і нашестя чужинців нас визволяєш; радуйся, що від голоду і несподіваної смерті нас звільняєш.

Радуйся, що від мору і всезгуби смертельної нас оберігаєш; радуйся, бідуючим у дорозі, на суші, на водах і в повітрі несподівана допомого.

Радуйся, ран душевних і тілесних лікування; радуйся, що покинутих лікарями у Свої руки приймаєш.

Радуйся, милосердна утішителько всіх засмучених і обтяжених; радуйся, що не відкидаєш усіх зневажених і відкинутих.

Радуйся, що упалих у відчай із рову погибелі витягуєш; радуйся, що й мене, не зодягненого добрими ділами, Своїм покровом і заступництвом не залишаєш.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 12

Той, Хто всі людські борги відпускає, бажаючи за древні борги дати благодать, прийшов Сам до тих, від кого відійшла благодать Його, і, розірвавши боргову розписку, дарував нам міцне Богоблагодатної заступництво, щоб усі взивали молитвами Богородиці: алилуя.

Ікос 12

Оспівуючи Твої чудеса, явлені нам у житті цьому, хвалимо Тебе, Богородице, як милості джерело невичерпне. І, припадаючи до Тебе перед чудотворною іконою, молимо Тебе смиренно: будь нам покровом та захистом і в день кончини нашої, і коли маємо стати на суд перед страшним престолом Сина Твого, щоб взивати Тобі:

Радуйся, що у славі сидиш біля престолу Сина Твого і там нас не забуваєш; радуйся, що із Сином Твоїм і Богом вічно царюєш і за нас заступаєшся.

Радуйся, бо тим, що надіялись на Тебе, неосоромлений кінець життя даруєш; радуйся, що безболісну і мирну кончину влаштовуєш.

Радуйся, митарств гірких позбавлення; радуйся, від влади князя повітряного звільнення.

Радуйся, гріхів наших непоминання; радуйся, після Господа наше уповання на блаженне життя.

Радуйся, бо тим, що надіються на Тебе, праворуч Сина Твого стояти влаштовуєш; радуйся, бо блаженний голос Його, що спа́док Царства Небесного обіцяв, слухати сподобляєш.

Радуйся, блага Мати, всіх шануючих Тебе жити з Собою оселяєш; радуйся, міцна надіє вічного спасіння всім християнам.

Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.

Кондак 13

О Всеоспівана Мати, Пречиста Владичице Діво Богородице! Поглянь на нас, що смиренно приносимо зі сльозами малі ці молитви перед пречистим Твоїм образом і все уповання і надію покладаємо на Тебе, тому визволи нас від усіх бід і напастей у житті цьому і в майбутньому муки вічної позбав, щоб спасенні Тобою завжди взивали: алилуя.

Цей кондак читається тричі. Після цього знову читаються перший ікос і перший кондак.

Молитва до Пресвятої Богородиці

О Пресвята Діво, Мати Господа, Царице Небес і землі! Зглянься на багатостраждальне зітхання душ наших, подивися з висоти святої Твоєї на нас, що з вірою і любов’ю поклоняємося пречистому образу Твоєму. Ось бо, в гріхи занурені і скорботами обтяжені, дивлячись на образ Твій, як на Тебе живу, що перебуваєш між нами, приносимо смиренні наші моління. Бо не маємо ні іншої помочі, ні іншого заступництва, ні втіхи, тільки Тебе, о Мати всіх скорботних і обтяжених! Поможи нам, немічним, утамуй скорботу нашу, настав на шлях праведний нас заблудлих, вилікуй і спаси безнадійних, даруй нам останок часу життя нашого у мирі і тиші проводити, подай християнську кончину, і на Страшному суді Сина Твого явися нам милосердною Заступницею, щоб завжди оспівували, величали і славили Тебе як благу Заступницю християнського роду зі всіма, що догодили Богові. Амінь.

Опубліковано: 12.03.2013; востаннє змінено: 13.03.2013.

Кондак 1

Взбра́нной Воево́де победи́тельная, я́ко из­ба́вль­ше­ся от злых, бла­го­да́р­ствен­ная воспису́ем Ти раби́ Твои́, Бо­го­ро́­ди­це; но я́ко иму́щая держа́ву непобеди́мую, от вся́­ких нас бед сво­бо­ди́, да зо­ве́м Ти: ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Икос 1

А́н­гел пред­ста́­тель с Не­бе­се́ по́с­лан бысть ре­щи́ Бо­го­ро́­ди­це: ра́­дуй­ся, и со безпло́тным гла́сом воплоща́ема Тя зря, Го́с­по­ди, ужаса́шеся и стоя́ше, зо­вы́й к Ней та­ко­ва́я: Ра́­дуй­ся, Е́ю­же ра́­дость возсия́ет; ра́­дуй­ся, Е́ю­же кля́тва изче́знет. Ра́­дуй­ся, па́д­ша­го Ада́ма воззва́ние; ра́­дуй­ся, слез Е́виных из­бав­ле́­ние. Ра́­дуй­ся, высото́ неудобовосходи́мая челове́ческими по́мыслы; ра́­дуй­ся, глубино́ неудобозри́мая и а́нгельскима очи́­ма. Ра́­дуй­ся, я́ко еси́ Царе́во седа́лище; ра́­дуй­ся, я́ко но́сиши Но­ся́­ща­го вся. Ра́­дуй­ся, Звез­до́, яв­ля́ю­щая Со́лн­це; ра́­дуй­ся, утро́бо Бо­же́ст­вен­на­го воплоще́ния. Ра́­дуй­ся, Е́ю­же обновля́ется тварь; ра́­дуй­ся, Е́ю­же покланя́емся Твор­цу́. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 2

Ви́­дя­щи Свя­та́я Се­бе́ в чис­то­те́, глаго́лет Гаврии́лу де́рзостно: пре­сла́в­ное тво­его́ гла́­са неудобоприя́тельно ду­ши́ Мое́й явля́­ет­ся: безсе́меннаго бо зача́тия рождество́ ка́­ко глаго́леши, зо­вы́й: Алли­лу́иа.

Икос 2

Ра́­зум недоразумева́емый ра­зу­ме́­ти Де́ва и́щу­щи, возо­пи́ к служа́щему: из боку́ чи́сту, Сы́­ну ка́­ко есть роди́тися мо́щно, рцы Ми? К Ней­же он ре­че́ со стра́­хом, оба́­че зо­вы́й си́­це: Ра́­дуй­ся, сове́та не­из­ре­че́н­наго Таи́ннице; ра́­дуй­ся, молча́ния прося́щих ве́ро. Ра́­дуй­ся, чу­де́с Хри­сто́­вых на­ча́­ло; ра́­дуй­ся, ве­ле́­ний Его́ глави́зно. Ра́­дуй­ся, ле́ствице не­бе́с­ная, Е́ю­же сни́­де Бог; ра́­дуй­ся, мо́сте, преводя́й су́­щих от зем­ли́ на не́­бо. Ра́­дуй­ся, А́н­ге­лов многослову́щее чу́­до; ра́­дуй­ся, бесо́в многоплаче́вное пораже́ние. Ра́­дуй­ся, Свет неизрече́нно ро­ди́в­шая; ра́­дуй­ся, е́же ка́­ко, ни еди́­на­го же научи́вшая. Ра́­дуй­ся, прему́дрых превосходя́щая ра́­зум; ра́­дуй­ся, ве́р­ных оза­ря́ю­щая смы́слы. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 3

Си́­ла Вы́ш­ня­го осени́ тог­да́ к зача́тию Браконеиску́сную, и благопло́дная Тоя́ ложесна́, я́ко село́ по­ка­за́ сла́дкое, всем хотя́щим жа́ти спа­се́­ние, внег­да́ пе́­ти си́­це: Алли­лу́иа.

Икос 3

Иму́­щи Богоприя́тную Де́ва утро́бу, востече́ ко Елисаве́ти: младе́нец же о́ноя а́бие по­зна́в Сея́ целова́ние, ра́довашеся, и игра́ньми я́ко пе́снь­ми во­пия́­ше к Бо­го­ро́­ди­це: Ра́­дуй­ся, о́трасли не­увя­да́­емыя розго́; ра́­дуй­ся, Плода́ безсме́ртнаго стяжа́ние. Ра́­дуй­ся, Де́лателя де́лающая Человеколю́бца; ра́­дуй­ся, Сади́теля жи́з­ни на́шея ро́жд­шая. Ра́­дуй­ся, ни́во, растя́щая гобзова́ние щед­ро́т; ра́­дуй­ся, трапе́зо, нося́щая оби́­лие очище́ния. Ра́­дуй­ся, я́ко рай пи́щный процвета́еши; ра́­дуй­ся, я́ко при­ста́­ни­ще ду­ша́м гото́виши. Ра́­дуй­ся, прия́тное мо­ли́т­вы ка­ди́­ло; ра́­дуй­ся, всего́ ми́­ра очи­ще́­ние. Ра́­дуй­ся, Бо́­жие к сме́ртным благоволе́ние; ра́­дуй­ся, сме́рт­ных к Бо́­гу дерз­но­ве́­ние. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 4

Бу́­рю внутрь име́я по­мыш­ле́­ний су­мни́­тель­ных, целому́дренный Ио́сиф смяте́ся, к Те­бе́ зря небра́чней, и бракоокра́дованную помышля́я, Непоро́чная; уве́­дев же Твое́ зача́тие от Ду́­ха Свя́та, ре­че́: Алли­лу́иа.

Икос 4

Слы́шаша па́стырие А́н­ге­лов пою́щих плотско́е Хрис­то́­во прише́ствие, и те́кше я́ко к Па́­сты­рю ви́дят Се­го́ я́ко а́гнца непоро́чна, во чре́ве Мари́ине упа́сшася, Ю́же пою́­ще ре́ша: Ра́­дуй­ся, А́гнца и Па́стыря Ма́­ти; ра́­дуй­ся, дво́ре слове́сных ове́ц. Ра́­дуй­ся, не­ви́­ди­мых вра­го́в муче́ние; ра́­дуй­ся, ра́йс­ких две́рей отверзе́ние. Ра́­дуй­ся, я́ко не­бе́с­ная сра́дуются земны́м; ра́­дуй­ся, я́ко зем­на́я сликовству́ют не­бе́с­ным. Ра́­дуй­ся, апо́с­то­лов не­мо́лч­ная ус­та́; ра́­дуй­ся, стра­сто­те́рп­цев не­по­бе­ди́­мая де́рзосте. Ра́­дуй­ся, тве́р­дое ве́­ры утвер­жде́­ние; ра́­дуй­ся, све́т­лое бла­го­да́­ти позна́ние. Ра́­дуй­ся, Е́ю­же обнажи́ся ад; ра́­дуй­ся, Е́ю­же облеко́хомся сла́­вою. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 5

Боготе́чную звезду́ узре́вше волсви́, тоя́ после́доваша зари́, и я́ко свети́льник держа́ще ю, то́ю испыта́ху кре́пкаго Ца­ря́, и дости́гше Непостижи́маго, воз­ра́­до­ва­ша­ся, Ему́ во­пию́­ще: Алли­лу́иа.

Икос 5

Ви́деша о́т­ро­цы халде́йстии на ру­ку́ Деви́чу Со­зда́в­ша­го рука́ми че­ло­ве́­ки, и Вла­ды́­ку разумева́юще Его́, а́ще и ра́бий прия́т зрак, по­тща́­ша­ся дарми́ послужи́ти Ему́, и возопи́ти Благослове́нней: Ра́­дуй­ся, Звезды́ незаходи́мыя Ма́­ти; ра́­дуй­ся, заре́ та́инственнаго дне. Ра́­дуй­ся, пре́­лес­ти пещь угаси́вшая; ра́­дуй­ся, Тро́ицы таи́нники про­све­ща́ю­щая. Ра́­дуй­ся, мучи́теля безчелове́чнаго измета́ющая от нача́льства; ра́­дуй­ся, Го́с­по­да Человеколю́бца показа́вшая Хри­ста́. Ра́­дуй­ся, ва́рварскаго из­бав­ля́ю­щая слу­же́­ния; ра́­дуй­ся, тиме́ния изыма́ющая дел. Ра́­дуй­ся, ог­ня́ по­кло­не­ние угаси́вшая; ра́­дуй­ся, пла́мене страс­те́й изменя́ющая. Ра́­дуй­ся, ве́р­ных нас­та́в­ни­це це­ло­му́д­рия; ра́­дуй­ся, всех ро­до́в ве­се́­лие. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 6

Пропове́дницы богоно́снии, бы́вше волсви́, возврати́шася в Вавило́н, сконча́вше Твое́ проро́чество, и пропове́давше Тя Хри­ста́ всем, оста́виша И́рода я́ко буесло́вна, не ве́дуща пе́­ти: Алли­лу́иа.

Икос 6

Возсия́вый во Еги́пте про­све­ще́­ние и́с­ти­ны, отгна́л еси́ лжи тьму: и́до­ли бо его́, Спа́­се, не тер­пя́­ще Твоея́ кре́­пос­ти, па­до́­ша, сих же изба́вльшиися вопия́ху к Бо­го­ро́­ди­це: Ра́­дуй­ся, ис­прав­ле́­ние че­ло­ве́­ков; ра́­дуй­ся, низпаде́ние бесо́в. Ра́­дуй­ся, пре́­лес­ти держа́ву попра́вшая; ра́­дуй­ся, и́доль­скую лесть обличи́вшая. Ра́­дуй­ся, мо́ре, потопи́вшее фарао́на мы́сленнаго; ра́­дуй­ся, ка́­ме­ню, напои́вший жа́ждущия жи́з­ни. Ра́­дуй­ся, о́гненный сто́л­пе, на­став­ля́яй су́щия во тьме; ра́­дуй­ся, по­кро́­ве ми́­ру, ши́рший о́блака. Ра́­дуй­ся, пи́­ще, ма́нны прие́мнице; ра́­дуй­ся, сла́дости свя­ты́я служи́тельнице. Ра́­дуй­ся, земле́ обетова́ния; ра́­дуй­ся, из нея́же тече́т мед и млеко́. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 7

Хо­тя́­щу Симео́ну от ны́нешняго ве́­ка преста́витися преле́стнаго, вда́лся еси́ я́ко младе́нец тому́, но позна́лся еси́ ему́ и Бог со­вер­ше́н­ный. Те́м­же уди­ви́­ся Тво­е́й неизрече́нней пре­му́д­ро­сти, зо­вы́й: Алли­лу́иа.

Икос 7

Но́вую по­ка­за́ тварь, я́вль­ся Зижди́тель нам от Не­го́ бы́вшим, из безсе́менныя прозя́б утро́бы, и сохрани́в Ю, я́ко­же бе, нетле́нну, да чу́­до ви́­дя­ще, воспои́м Ю, во­пию́­ще: Ра́­дуй­ся, цве́­те не­тле́­ния; ра́­дуй­ся, ве́н­че воз­дер­жа́­ния. Ра́­дуй­ся, воскресе́ния о́б­раз облиста́ющая; ра́­дуй­ся, а́н­гель­ское жи­тие́ яв­ля́ю­щая. Ра́­дуй­ся, дре́­во светлоплодови́тое, от него́же пита́ются ве́рнии; ра́­дуй­ся, дре́­во бла­го­сен­но­ли́ст­вен­ное, и́м­же покрыва́ются мно́­зи. Ра́­дуй­ся, во чре́ве нося́щая Изба́вителя плене́нным; ра́­дуй­ся, ро́жд­шая Наста́вника заблу́дшим. Ра́­дуй­ся, Судии́ пра­вед­на­го умоле́ние; ра́­дуй­ся, мно́гих со­гре­ше́­ний про­ще́­ние. Ра́­дуй­ся, оде́ж­до на­ги́х дерзнове́ния; ра́­дуй­ся, лю­бы́, вся́­кое же­ла́­ние побежда́ющая. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 8

Стра́н­ное рождество́ ви́­дев­ше, устра­ни́м­ся ми́­ра, ум на не­бе­са́ прело́жше: се­го́ бо ра́­ди высо́кий Бог на зем­ли́ яви́­ся смире́нный че­ло­ве́к, хо­тя́й привлещи́ к вы­со­те́ Тому́ во­пию́­щия: Алли­лу́иа.

Икос 8

Весь бе в ни́ж­них и вы́ш­них ни­ка́­ко­же от­сту­пи́ не­опи­са́н­ное Сло́­во: снизхожде́ние бо Бо­же́ст­вен­ное, не прехожде́ние же ме́стное бысть, и рождество́ от Де́­вы Богоприя́тныя, слы́шащия сия́: Ра́­дуй­ся, Бо́­га не­вме­сти́­ма­го вмес­ти́­ли­ще; ра́­дуй­ся, честна́го та́инства две́ри. Ра́­дуй­ся, не­ве́р­ных су­мни́­тель­ное слы́­ша­ние; ра́­дуй­ся, ве́р­ных из­ве́ст­ная по­хва­ло́. Ра́­дуй­ся, колесни́це пре­свя­та́я Су́щаго на Херуви́мех; ра́­дуй­ся, се­ле́­ние пре­сла́в­ное Су́щаго на Серафи́мех. Ра́­дуй­ся, проти́вная в то́жде собра́вшая; ра́­дуй­ся, де́вство и рождество́ сочета́вшая. Ра́­дуй­ся, Е́ю­же разреши́ся преступле́ние; ра́­дуй­ся, Е́ю­же отве́рзеся рай. Ра́­дуй­ся, ключу́ Ца́рст­вия Хри­сто́­ва; ра́­дуй­ся, на­де́ж­до благ ве́ч­ных. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 9

Вся́­кое ес­тес­тво́ а́н­гель­ское уди­ви́­ся ве­ли́­кому Тво­его́ вочелове́чения де́лу; непристу́пнаго бо я́ко Бо́­га, зря́ще всем присту́пнаго Че­ло­ве́­ка, нам у́бо спребыва́юща, слы́шаща же от всех: Алли­лу́иа.

Икос 9

Ве­ти́я мно­го­ве­ща́н­ныя, я́ко ры́­бы без­гла́с­ныя ви́­дим о Те­бе́, Бо­го­ро́­ди­це, недоумева́ют бо гла­го́­ла­ти, е́же ка́­ко и Де́ва пре­бы­ва́е­ши, и роди́ти возмогла́ еси́. Мы же, та́ин­ству ди­вя́­ще­ся, ве́р­но во­пи­е́м: Ра́­дуй­ся, пре­му́д­ро­сти Бо́­жия при­я́те­ли­ще, ра́­дуй­ся, про­мыш­ле́­ния Его́ со­кро́­ви­ще. Ра́­дуй­ся, любому́дрыя нему́дрыя яв­ля́ю­щая; ра́­дуй­ся, хитрослове́сныя безслове́сныя об­ли­ча́ю­щая. Ра́­дуй­ся, я́ко обуя́ша лю́тии взыска́теле; ра́­дуй­ся, я́ко увядо́ша баснотво́рцы. Ра́­дуй­ся, афине́йская плете́ния рас­тер­за́ю­щая; ра́­дуй­ся, ры́барския мре́жи исполня́ющая. Ра́­дуй­ся, из глу­би­ны́ неве́дения извлача́ющая; ра́­дуй­ся, мно́ги в ра́зуме про­све­ща́ю­щая. Ра́­дуй­ся, кораблю́ хотя́щих спас­ти́­ся; ра́­дуй­ся, при­ста́­ни­ще жите́йских пла́ваний. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 10

Спас­ти́ хо­тя́ мир, И́же всех Украси́тель, к се­му́ самообетова́н при­и́де, и Па́стырь сый, я́ко Бог, нас ра́­ди яви́­ся по нам че­ло­ве́к: подо́бным бо подо́бное при­зва́в, я́ко Бог слы́шит: Алли­лу́иа.

Икос 10

Сте­на́ еси́ де́­вам, Бо­го­ро́­ди­це Де́­во, и всем к Те­бе́ при­бе­га́ю­щим: и́бо не­бе­се́ и зем­ли́ Тво­ре́ц устро́и Тя, Пре­чи́с­тая, все́лься во утро́­бе Тво­е́й, и вся приглаша́ти Те­бе́ нау­чи́: Ра́­дуй­ся, сто́л­пе де́вст­ва; ра́­дуй­ся, дверь спа­се́­ния. Ра́­дуй­ся, нача́льнице мы́сленнаго назда́ния; ра́­дуй­ся, пода́тельнице Бо­же́ст­вен­ныя бла́­гос­ти. Ра́­дуй­ся, Ты бо обнови́ла еси́ зача́тыя сту́дно; ра́­дуй­ся, Ты бо наказа́ла еси́ окра́денныя умо́м. Ра́­дуй­ся, тли́теля смы́слов упраждня́ющая; ра́­дуй­ся, Се́ятеля чис­то­ты́ ро́жд­шая. Ра́­дуй­ся, черто́же безсе́меннаго уневе́щения; ра́­дуй­ся, ве́р­ных Го́сподеви сочета́вшая. Ра́­дуй­ся, до́б­рая младопита́тельнице де́­вам; ра́­дуй­ся, невестокраси́тельнице душ свя­ты́х. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 11

Пе́­ние вся́­кое побежда́ется, спростре́тися тща́щееся ко мно́жеству мно́гих щед­ро́т Тво­и́х: равночи́сленныя бо песка́ пе́сни а́ще при­но́­сим Ти, Ца­рю́ Свя­ты́й, ни­что́же соверша́ем досто́йно, я́же дал еси́ нам, Те­бе́ во­пию́­щим: Алли­лу́иа.

Икос 11

Све­то­при­е́м­ную све­щу́, су́­щим во тьме я́вльшуюся, зрим Свя­ту́ю Де́ву, не­ве­ще́ст­вен­ный бо вжига́ющи огнь, наставля́ет к ра́зуму Боже́ственному вся, за­ре́ю ум про­све­ща́ю­щая, зва́нием же почита́емая, си́­ми: Ра́­дуй­ся, луче́ у́мнаго Со́лн­ца; ра́­дуй­ся, све­ти́­ло незаходи́маго Све́­та. Ра́­дуй­ся, мо́л­ние, ду́­ши про­све­ща́ю­щая; ра́­дуй­ся, я́ко гром вра­ги́ устра­ша́ю­щая. Ра́­дуй­ся, я́ко многосве́тлое возсиява́еши про­све­ще́­ние; ра́­дуй­ся, я́ко многотеку́щую источа́еши ре­ку́. Ра́­дуй­ся, купе́ли живопису́ющая о́б­раз; ра́­дуй­ся, грехо́вную отъе́млющая скве́рну. Ра́­дуй­ся, ба́­не, омы­ва́ю­щая со́­весть; ра́­дуй­ся, ча́ше, че́рплющая ра́­дость. Ра́­дуй­ся, обоня́ние Хри­сто́­ва благоуха́ния; ра́­дуй­ся, жи­во­те́ та́йнаго ве­се́­лия. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 12

Бла­го­да́ть да́­ти вос­хо­те́в, дол­го́в дре́в­них, всех дол­го́в Реши́тель че­ло­ве́­ком, при­и́де Со­бо́ю ко отше́дшим Того́ бла­го­да́­ти, и раздра́в рукописа́ние, слы́шит от всех си́­це: Алли­лу́иа.

Икос 12

Пою́­ще Твое́ Рождество́, хва́­лим Тя вси, я́ко оду­шев­ле́н­ный храм, Бо­го­ро́­ди­це: во Тво­е́й бо все­ли́в­ся утро́­бе содержа́й вся ру­ко́ю Гос­по́дь, освяти́, просла́ви и нау­чи́ вопи́ти Те­бе́ всех: Ра́­дуй­ся, се­ле́­ние Бо́­га и Сло́ва; ра́­дуй­ся, свя­та́я свя­ты́х бо́льшая. Ра́­дуй­ся, ковче́же, позлаще́нный Ду́­хом; ра́­дуй­ся, со­кро́­ви­ще жи­во­та́ не­ис­то­щи́­мое. Ра́­дуй­ся, чест­ны́й ве́н­че лю­де́й бла­го­чес­ти́­вых; ра́­дуй­ся, честна́я по­хва­ло́ иере́ев благогове́йных. Ра́­дуй­ся, це́рк­ве не­по­ко­ле­би́­мый сто́л­пе; ра́­дуй­ся, Ца́рст­вия неруши́мая сте­но́. Ра́­дуй­ся, Е́ю­же воздви́жутся по­бе́­ды; ра́­дуй­ся, Е́ю­же низпа́дают врази́. Ра́­дуй­ся, те́­ла мо­его́ врачева́ние; ра́­дуй­ся, ду­ши́ моея́ спа­се́­ние. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 13

О, Все­пе́­тая Ма́­ти, ро́жд­шая всех свя­ты́х Свя­те́й­шее Сло́­во! Ны́нешнее прие́мши при­но­ше́­ние, от вся́­кия из­ба́­ви на­па́с­ти всех, и бу́­ду­щия из­ми́ му́­ки, о Те­бе́ во­пию́­щих: Алли­лу́иа, алли­лу́иа, алли­лу́иа.

Этот, кондак чи­та­ет­ся трижды, за­те́м икос 1-й и кондак 1-й.

Икос 1

А́н­гел пред­ста́­тель с не­бе­се́ по́с­лан бысть ре­щи́ Бо­го­ро́­ди­це: ра́­дуй­ся, и со безпло́тным гла́сом воплоща́ема Тя зря, Го́с­по­ди, ужаса́шеся и стоя́ше, зо­вы́й к Ней та­ко­ва́я: Ра́­дуй­ся, Е́ю­же ра́­дость возсия́ет; ра́­дуй­ся, Е́ю­же кля́тва изче́знет. Ра́­дуй­ся, па́д­ша­го Ада́ма воззва́ние; ра́­дуй­ся, слез Е́виных из­бав­ле́­ние. Ра́­дуй­ся, высото́ неудобовосходи́мая челове́ческими по́мыслы; ра́­дуй­ся, глубино́ неудобозри́мая и а́нгельскима очи́­ма. Ра́­дуй­ся, я́ко еси́ Царе́во седа́лище; ра́­дуй­ся, я́ко но́сиши Но­ся́­ща­го вся. Ра́­дуй­ся, Звез­до́, яв­ля́ю­щая Со́лн­це; ра́­дуй­ся, утро́бо Бо­же́ст­вен­на­го воплоще́ния. Ра́­дуй­ся, Е́ю­же обновля́ется тварь; ра́­дуй­ся, Е́ю­же покланя́емся Твор­цу́. Ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Кондак 1

Взбра́нной Воево́де победи́тельная, я́ко из­ба́вль­ше­ся от злых, бла­го­да́р­ствен­ная воспису́ем Ти раби́ Твои́, Бо­го­ро́­ди­це; но я́ко иму́щая держа́ву непобеди́мую, от вся́­ких нас бед сво­боди́, да зо­ве́м Ти: ра́­дуй­ся, Не­ве́с­то Не­не­ве́ст­ная.

Мо­лит­ва

О, Пре­свя­та́я Гос­по­же́ Вла­ды́­чи­це Бо­го­ро́­ди­це, вы́шши еси́ всех А́н­гел и Ар­ха́н­гел, и всея́ тва́­ри честне́йши, по­мо́щ­ни­це еси́ оби́­ди­мых, ненаде́ющихся на­де́я­ние, убо́­гих за­сту́п­ни­це, пе­ча́ль­ных уте­ше́­ние, а́лчущих корми́тельнице, на­ги́х оде­я́ние, больны́х ис­це­ле́­ние, гре́ш­ных спа­се́­ние, хри­сти­а́н всех поможе́ние и за­ступ­ле́­ние. О, Все­ми́­лос­ти­вая Гос­по­же́, Де́­во Бо­го­ро́­ди­це Вла­ды́­чи­це, ми́­лос­тию Твое́ю спа­си́ и по­ми́­луй святе́йшия патриа́рхи пра­во­сла́вныя, преосвяще́нныя митрополи́ты, архиепи́скопы и епи́скопы и весь свяще́ннический и и́ноческий чин, и вся пра­во­сла́вныя христиа́ны ри́­зою Твое́ю чест­но́ю защити́; и умо­ли́, Гос­по­же́, из Те­бе́ без се́­ме­не воплоти́вшагося Хри­ста́ Бо́­га на́­ше­го, да препоя́шет нас си́­лою Свое́ю свы́­ше, на неви́димыя и ви́­ди­мыя вра­ги́ на́­ша. О, Все­ми́­лос­ти­вая Гос­по­же́ Вла­ды́­чи­це Бо­го­ро́­ди­це! Воз­дви́г­ни нас из глу­би­ны́ гре­хо́в­ныя и из­ба́­ви нас от гла́­да, губи́тельства, от тру́­са и по­то́­па, от ог­ня́ и ме­ча́, от нахожде́ния ино­пле­ме́н­ных и меж­до­усо́б­ныя бра́­ни, и от на­пра́с­ныя сме́р­ти, и от нападе́ния вра́­жия, и от тлетво́рных ветр, и от смер­то­но́с­ныя я́з­вы, и от вся́­ка­го зла. По­да́ждь, Гос­по­же́, мир и здра́­вие ра­бо́м Тво­и́м, всем правосла́вным христиа́ном, и про­све­ти́ им ум, и о́чи серде́чнии, е́же ко спа­се́­нию; и спо­до́­би ны, гре́ш­ныя ра­бы́ Твоя́, Ца́рст­вия Сы́­на Тво­его́, Хри­ста́ Бо́­га на́­ше­го; я́ко дер­жа́­ва Его́ благослове́на и препросла́влена, со Без­на­ча́ль­ным Его́ От­це́м, и с Пре­свя­тым, и Бла­ги́м, и Жи­во­тво­ря́­щим Его́ Ду́­хом, ны́­не и при́с­но, и во ве́­ки ве­ко́в. Ами́нь.

Мо­лит­ва вторая

О, Пре­свя­та́я Де́­во Ма́­ти Го́с­по­да, Ца­ри́­це Не­бе­се́ и зем­ли́! Вонми́ многоболе́зненному воздыха́нию ду́­ш на́ших, при́­зри с вы­со­ты́ свя­ты́я Твоея́ на нас, с ве́­рою и лю­бо́­вию покланя́ющихся пре­чи́с­то­му о́б­ра­зу Тво­ему́. Се бо грех­ми́ погружа́емии и скорбьми́ обурева́емии, взира́юще на Твой о́б­раз, я́ко живе́й Ти су́­щей с на́­ми, при­но́­сим смире́нныя мо­ле́­ния на́­ша. Не и́ма­мы бо ни ины́я по́­мо­щи, ни ина́го предста́тельства, ни уте­ше­ния, то́кмо Те­бе́, о, Ма́­ти всех скор­бя́­щих и об­ре­ме­не́н­ных. Помози́ нам не­мощ­ны́м, утоли́ скорбь на́­шу, наста́ви на путь пра́вый нас, заблужда́ющих, уврачу́й и спа­си́ безнаде́жных, да́­руй нам про́чее вре́­мя жи­во­та́ на́­ше­го в ми́­ре и тишине́ проводи́ти, по­да́ждь хри­сти­ан­скую кон­чи́­ну, и на стра́шнем су­де́ Сы́­на Тво­его́ яви́­ся нам ми­ло­се́р­дая За­сту́п­ни­ца, да всег­да́ по­е́м, ве­ли­ча́­ем и сла́­вим Тя, я́ко благу́ю За­сту́п­ни­цу ро́­да хри­сти­а́н­ска­го, со все́­ми угоди́вшими Бо́­гу. Ами́нь.